Произношение | навла́ствоваться |
Начальная форма | навластвоваться |
Инфинитив | да |
Категория личности/безличности | личный |
Транзитивность | непереходный |
Вид | совершенный |
Спряжение | 1-е спряжение |
Возвратность | возвратный |
будущ. | прош. | повелит. | ||
---|---|---|---|---|
Я | муж. р. | навластвуюсь | навластвовался | |
жен. р. | навластвовалась | |||
Ты | муж. р. | навластвуешься | навластвовался | навластвуйся |
жен. р. | навластвовалась | |||
Он | навластвуется | навластвовался | ||
Она | навластвовалась | |||
Оно | навластвовалось | |||
Мы | навластвуемся | навластвовались | ||
Вы | навластвуетесь | навластвовались | навластвуйтесь | |
Они | навластвуются | навластвовались |
на — приставка,
власт — корень,
в — суффикс,
ова — суффикс,
ть — окончание,
ся — постфикс.
часть речи | слово |
---|---|
Глагол | навластвоваться |
Прич. действ. прош. | навластвовавшийся |
Дееприч. прош. | навластвовавшись |