Произношение | набунтова́ться |
Начальная форма | набунтоваться |
Инфинитив | да |
Категория личности/безличности | личный |
Транзитивность | непереходный |
Вид | совершенный |
Спряжение | 1-е спряжение |
Возвратность | возвратный |
будущ. | прош. | повелит. | ||
---|---|---|---|---|
Я | муж. р. | набунтуюсь | набунтовался | |
жен. р. | набунтовалась | |||
Ты | муж. р. | набунтуешься | набунтовался | набунтуйся |
жен. р. | набунтовалась | |||
Он | набунтуется | набунтовался | ||
Она | набунтовалась | |||
Оно | набунтовалось | |||
Мы | набунтуемся | набунтовались | ||
Вы | набунтуетесь | набунтовались | набунтуйтесь | |
Они | набунтуются | набунтовались |
на — приставка,
бунт — корень,
ова — суффикс,
ть — окончание,
ся — постфикс.
часть речи | слово |
---|---|
Глагол | набунтоваться |
Прич. действ. прош. | набунтовавшийся |
Дееприч. прош. | набунтовавшись |