Произношение | залобова́ть |
Начальная форма | залобовать |
Инфинитив | да |
Категория личности/безличности | личный |
Транзитивность | переходный |
Вид | совершенный |
Спряжение | 1-е спряжение |
Возвратность | невозвратный |
будущ. | прош. | повелит. | ||
---|---|---|---|---|
Я | муж. р. | залобую | залобовал | |
жен. р. | залобовала | |||
Ты | муж. р. | залобуешь | залобовал | залобуй |
жен. р. | залобовала | |||
Он | залобует | залобовал | ||
Она | залобовала | |||
Оно | залобовало | |||
Мы | залобуем | залобовали | ||
Вы | залобуете | залобовали | залобуйте | |
Они | залобуют | залобовали |
за — приставка,
лоб — корень,
ова — суффикс,
ть — окончание.
часть речи | слово |
---|---|
Глагол | залобовать |
Прич. страд. прош. | залобованный |
Прич. кр. страд. прош. | залобован |
Прич. действ. прош. | залобовавший |
Дееприч. прош. | залобовавзалобовавши |