Произношение | докукова́ться |
Начальная форма | докуковаться |
Инфинитив | да |
Категория личности/безличности | личный |
Транзитивность | непереходный |
Вид | совершенный |
Спряжение | 1-е спряжение |
Возвратность | возвратный |
будущ. | прош. | повелит. | ||
---|---|---|---|---|
Я | муж. р. | докукуюсь | докуковался | |
жен. р. | докуковалась | |||
Ты | муж. р. | докукуешься | докуковался | докукуйся |
жен. р. | докуковалась | |||
Он | докукуется | докуковался | ||
Она | докуковалась | |||
Оно | докуковалось | |||
Мы | докукуемся | докуковались | ||
Вы | докукуетесь | докуковались | докукуйтесь | |
Они | докукуются | докуковались |
до — приставка,
ку — корень,
к — суффикс,
ова — суффикс,
ть — окончание,
ся — постфикс.
часть речи | слово |
---|---|
Глагол | докуковаться |
Прич. действ. прош. | докуковавшийся |
Дееприч. прош. | докуковавшись |